Какой график работы

Виды графиков

Существуют несколько типов графиков. Наиболее популярными считаются:

1. Недельный график.
2. Скользящий график.
3. Сменный график.

Недельный график эффективен тогда, когда сотрудники могут выработать нормочасы в любое время и в любом количестве, при этом не нарушая нормативов по часам.

Пример: компания AiCoda занимается разработкой программного обеспечения. Каждый сотрудник должен отработать 40 часов в неделю, но в компании принят недельный режим работы. Сотрудники работают по свободному или гибкому графику: одни приходят к 9 и уходят в 21, вторые к 12 и уходят в 17, но в целом они обязаны отработать 40 нормочасов в то время, когда им удобно (или когда офис функционирует).

Скользящий режим обычно используется там, где сотрудникам приходится часто ездить в командировки или просто нет возможности определить, когда рабочий день начался и когда закончился, то есть работа фиксируется по факту. Сменный режим применяется там, где работа ведется в 2–3 смены. Так, согласно статье 103 Трудового кодекса, он может использоваться при следующих условиях:

1. Невозможности остановить производственный процесс (остановка повлечет выход из строя оборудования или порчу сырья/готового изделия), при этом сам процесс длится дольше, чем стандартный 8-часовой рабочий день.
2. Остановка оборудования может привести к серьезным потерям.
3. Деятельность нельзя останавливать, чтобы люди могли получить необходимую помощь или купить товары. Например, это может быть круглосуточная аптека или магазин.

В статье 17 Трудового кодекса подробно говорится о графиках и режимах работы. В ТК можно ознакомиться со следующими графиками работы:

1. Классический нормированный день, длящийся 8 часов.
2. Ненормированный день, который может продолжаться более 8 часов (но может быть и менее 8 часов).
3. Работа по сменам (первая, вторая, третья).
4. Подсчет отработанного времени (или почасовая оплата).
5. Деление дня на несколько частей.

При разработке графика следите, чтобы он не нарушал законодательство

Но какой бы график вы ни выбрали и ни внедрили, нужно следить, чтобы не было переработки у сотрудников. Если она присутствует, то вы должны обязательно оплачивать лишние часы сотрудникам и давать им дополнительное время на отдых, иначе это будет трактоваться, как нарушение нормативов трудового кодекса.

Внимание: ТК предусматривает обязательный отдых на протяжении смены, продолжительность которого может длиться от 30 до 120 минут. Классическая рабочая неделя состоит из 40 часов.

Термины и понятия

Давайте разберем ключевые определения. Это поможет ориентироваться в процессе и не путаться в дальнейшем при разборе нюансов:

1. Рабочее время — это количество часов, затраченных сотрудником на выполнение возложенных на него трудовых обязанностей. В данный временной период не включаются обеденные перерывы или отдых. Следует понимать, что есть ежедневная и еженедельная норма рабочего времени, и при разных сменах ежедневная может изменяться.
2. Краткосрочный перерыв, который используется для принятия пищи, обогрева, перекура или отдыха.
3. Режим РВ — действующий и утвержденный руководителем распорядок распределения временного периода. В режим РВ вносятся данные о продолжительности смены, количестве часов в неделю, продолжительности обеденного перерыва и пр.
4. Сокращенное РВ, то есть меньше традиционных 8 часов. Примечательно, что сокращенное РВ оплачивается по полному тарифу.
5. Неполное РВ, то есть сокращенный рабочий день. Нужно отличать от сокращенного РВ, поскольку это разные понятия. Неполный день вписывается в трудовой договор и оплачивается согласно тарифной сетке или выработке, а сокращенный возникает по каким-то причинам. Например, короткая пятница, день рождения сотрудника (его отпускают пораньше), праздничный день и пр.
6. Сверхурочное РВ. К нему относятся переработки свыше 8 часов в день или 40 в неделю. Примечательно, что работать по сверхурочному времени сотрудника нельзя обязать, он должен согласиться сам и написать письменное согласие. Соответственно, переработка оплачивается по дополнительному тарифу либо сотруднику дается лишнее время на отдых.
7. Ненормированное РВ. Это рабочее время, у которого нет четких параметров начала и окончания.
8. Табель РВ. Это документ, в который вносятся данные об отработанных сотрудником часами. Табели бывают ежедневными и еженедельными, а также суммирующими. Именно на основании табеля сотрудникам начисляется заработная плата.

Описание популярных режимов

Выше мы уже рассмотрели основные виды графиков работы сотрудников, поэтому пришло время разобрать их детальнее, чтобы вы понимали, чем они отличаются и когда внедряются. Напомним, что они бывают гибкими, односменными, раздробленными, сменными и ненормированными. Классический односменный режим подразумевает работу с различными вариантами смен, поэтому на предприятии может действовать поденный, суммирующий или недельный учет отработанного времени. Сама продолжительность смены может изменяться в зависимости от режима работы, это может быть классический восьмичасовой рабочий день с двумя выходными, 12-часовой рабочий день 6 дней в неделю и пр. Подобная система работает практически во всех госучреждениях и банках, а также офисах и других коммерческих заведениях.

Отработанные часы и дни заносятся в табель

Работа по односменному режиму может проводиться различными способами. К примеру, если человек работает на вахте, то обычно используется суммирование отработанных часов. При подобном способе учета рабочий день необязательно равен 8 часам — человек может работать и 10, и 12 часов. Все это ему засчитывается и оплачивается почасово, за каждый отработанный час.

При ненормированном сотрудник отрабатывает положенные ему 8 часов, а затем по просьбе работодателя берет еще несколько часов для выполнения трудовых обязанностей. Отработанные сверх смены часы оплачиваются по особому тарифу (обычно х1.5 или х2). При этом сотрудника можно заставить работать исключительно по его прямой специальности и трудовым обязанностям. Нельзя заставлять человека заниматься копанием траншей, если он работает юристом или маркетологом. Ненормированные графики работы по трудовому кодексу могут применяться к следующим категориям сотрудников:

1. Администраторам и управленцам.
2. Лицам, ведущим хозяйственную или техническую деятельность, и от которых зависит техпроцесс или работа отдела/компании.
3. Сотрудники, деятельность которых невозможно учесть по часам.
4. Сотрудники, которым по каким-то причинам приходится разбивать рабочее время на несколько периодов.

Гибкий график

Подобная система появилась в СССР в середине 80-х годов и использовалась она исключительно женщинами, у которых есть дети в возрасте от 0 до 3 лет, но затем ее стали использовать и в других случаях. При подобной системе сотрудник работает запланированное количество времени (8 часов в день или 40 в неделю), но при этом оно может регулировать свой график согласно семейному положению, загруженности, желанию работать или наличию вдохновения. То есть необязательно приходить на работу к 8 и уходить в 17, вы можете приходить к 12 и работать до 21–22, если офис функционирует, или, вообще, работать по ночам, чтобы вас не отвлекали другие сотрудники. Подобный режим необходимо оговаривать с начальством и другими сотрудниками, его применяют не во всех отраслях и сферах, поскольку иногда нужно, чтобы работник был на своем месте в указанный срок.

Внимание: не рекомендуется использовать подобные схемы на производстве или при сменном труде. Это свободная работа, которая не подходит для классических государственных, коммерческих или производственных отделов.

Работники, трудящиеся по гибким графикам, имеют те же права и обязанности, что и обычные. Они обязаны отрабатывать положенные им часы (обычно фиксируются часы за неделю, а не за день), им положен стандартный отпуск и выходные, оплачивается больничный и пр.

На основании графика производится подсчет зарплаты

Сменный режим и вахта

Согласно ТК РФ, сменный график подразумевает, что на предприятии ведется деятельность как минимум в 2 смены. Сотрудники, соответственно, мигрируют между сменами, то есть, например, неделя в первой смене, неделя во второй. Подобная схема используется в тех случаях, когда технологический процесс больше, чем стандартный рабочий день. Например, варка металла, когда печь нельзя останавливать 20–30 часов, такси, круглосуточный магазин, пожарная служба, полиция и прочее. При действии данного режима нужно соблюдать следующие условия:

1. При перемещении со смены на смену недопустимо, чтобы работник отрабатывал две смены подряд. То есть нельзя перевести сотрудника на вторую смену в тот же день, как он отработал первую.
2. Сотрудник должен отдыхать между сменами в два раза больше, чем отработал. То есть если работа 8 часов, то отдых 16.
3. Еженедельный отпуск не может быть меньше, чем 42 часа (имеется в виду отпуск без перерыва, т.е. выходные дни).
4. Смена должна иметь строго оговоренные рабочие часы. Обычно на предприятиях, работающих круглосуточно, действует три смены: утренняя, вечерняя и ночная. Продолжительность ночной смены должна быть на час меньше обычной (7 часов), при этом она оплачивается, как полная.

Во время несения вахты также может применяться сменный график. При этом продолжительность вахтовой отработки не должна быть больше, чем 30 дней. В крайних случаях возможно продление вахты до 90 дней, но при этом сотруднику платятся компенсации. Ограничения по трудовому дню на вахте — 12 часов, больше сотрудникам работать нельзя.

Выводы

Выше мы рассмотрели различные нюансы функционирования компании по разным схемам. Перед тем как составить график работы, вы обязательно должны продумать, какой оптимальный вариант будет для вашей организации, сколько смен будет функционировать, какая продолжительность смены и перерыва на отдых. Затем проверьте, что выбранный режим не нарушает требований законодательства, при необходимости проконсультируйтесь с опытным юристом. Затем издайте приказ по предприятию, внесите данные в правила внутреннего распорядка и после этого поставьте работающих у вас людей в известность.

Внимание: сотрудники могут отказаться работать по новым правилам. В этом случае вам придется уволить их по соглашению сторон. Те, кто согласны на новые условия, подписывают соответствующие документы и переводятся на новые правила.

Заполняется график обычно бухгалтером или мастером, руководящим бригадой. В график вносятся часы или просто закрывается отработанный день, если ведется классическая односменная работа. В конце недели или месяца графики передаются ответственному лицу (бухгалтеру), который по ним высчитывает количество отработанных часов и производит начисление заработной платы. Если человек работал в праздничные или выходные дни, у него была переработка или внеурочная работа, то стоимость часа возрастает (обычно в два раза). Теперь вы знаете, какие графики работы бывают (образец классического документа можно скачать по этой ссылке). Используйте данную информацию при ведении хоздеятельности, а при необходимости проконсультируйтесь с юристом.

Трудовым законодательством предусмотрено сразу несколько режимов (графиков) распределения рабочего времени. Каждый работодатель обязан разработать и установить такой рабочий график, который бы не противоречил законодательным нормам, отображённым в Трудовом кодексе и локальных документах, а также удовлетворял производственные или коммерческие потребности данного юридического лица.

Режим работы может быть установлен локальными документами, например, коллективным договором или специальными правилами, зафиксированными в письменном виде. Обычно эти документы согласовываются с профсоюзными органами, чтобы избежать ненужных споров с рабочим коллективом.

Такой график является индивидуальным для каждого отдельного предприятия, организации или компании, так как отражает характерные особенности деятельности юридического лица. Однако существуют общие правила составления графиков, которые необходимо учитывать работодателям.

Если вы хотите узнать, как в 2019 году решить именно Вашу проблему, обращайтесь через форму онлайн-консультанта или звоните по телефонам:

• Москва: +7 (499) 110-86-72.
• Санкт-Петербург: +7 (812) 245-61-57.

Законодательство

Как было сказано выше, существует несколько видов рабочих графиков, которые устанавливаются согласно Трудовому кодексу.

Понятие режима рабочего времени рассматривается в 100-й статье ТК.

Оно касается, прежде всего, продолжительности недели. Работники могут трудиться пять или шесть дней. Также выходные могут предоставляться по скользящему графику. А в отдельных случаях устанавливается неполная неделя. Кроме того, статья определяет, сколько часов в день сотрудники могут быть заняты своими трудовыми обязанностями.

1. Работа по ненормированному графику устанавливается согласно 101-й статье ТК. Это особый режим трудовой деятельности, когда отдельные работники эпизодически привлекаются к труду вне зависимости от основного рабочего графика.
2. Гибкий рабочий график устанавливается согласно 102-й статье ТК. Такая трудовая деятельность подразумевает смену или день, продолжительность которого определяется по согласованию (договорённости) заинтересованных сторон.
3. Работы по сменному графику устанавливаются согласно 103-й статье ТК. Такой рабочий режим необходим в случаях, когда основная производственная деятельность не укладывается в стандартный рабочий восьмичасовой день. Например, работодатель не может остановить доменные печи или любой другой производственный цикл.

Учёт отработанного времени (его суммирование) производится на основании 104-й статьи ТК. Например, максимальная недельная занятость не должна превышать 40 часов. Учётный период для отдельного юридического лица не может превышать одного года. А для работников, занятых опасным или вредным для здоровья трудом, учёт ведётся по трёхмесячным циклам.

Также согласно 105-й статье ТК допускается деление рабочего дня (смены) на части, если такое деление не нарушает производственные процессы.

Такое деление осуществляется при согласовании графика с профсоюзными органами, и отображается в локальных документах.

Основные виды и их особенности

Односменный график

По обычному или односменному графику трудится большинство работающих граждан. Это самый распространённый рабочий режим.

Учёт отработанного времени для такого графика может производиться по дням, неделям или по суммированному принципу за определённый период (например, за три месяца для опасных работ). Если учёт ведётся по дням, любая трудовая деятельность, выходящая за пределы установленной нормы, будет считаться сверхурочным трудом (на основании 99-й статьи ТК).

Если вы хотите узнать, как решить именно Вашу проблему, обращайтесь через форму онлайн-консультанта или звоните по телефонам:

• Москва: +7 (499) 110-86-72.
• Санкт-Петербург: +7 (812) 245-61-57.

Работодатель может установить следующее количество рабочих дней:

• пять в одну неделю;
• шесть в одну неделю;
• или установить скользящий режим предоставления отдыха (по графику);
• ввести суммированный учёт отработанных часов (например, это удобно при совместительстве).

Минимальная продолжительность учётного периода, если он был установлен на предприятии, составляет один месяц, а максимальная равна одному году.

При таком учёте часов работодатель должен следить, чтобы ежедневная норма не очень сильно отличалась от стандартной занятости (например, если на предприятии один день равен 7 часам работы, к этой же цифре стремится график, составленный по суммарному учёту).

Суммарный подсчёт актуален для тех видов работ, где трудно соблюсти общую установленную норму.

Например, при работе на транспортных средствах (водители перевозят грузы только в определённые часы, остальное время они свободны). На предприятиях, действующих непрерывно, смена с суммарным учётом времени не может превышать 8-12 часов. Оплата труда при таком графике начисляется согласно отработанным часам.

Ненормированный график

Под ненормированным графиком подразумевают трудовую деятельность, выходящую за пределы стандартного графика, принятого на предприятии. Обычно к такой деятельности работодателем привлекаются только определённые категории сотрудников или отдельные работники. Труд носит эпизодический (временный) характер.

При этом перечень лиц, которые могут привлекаться на сверхурочные работы, чётко отображён в одном из локальных документов (например, в коллективном договоре или во внутреннем распорядке).

Принцип такой трудовой деятельности заключается в том, что работник задерживается на рабочем месте по просьбе работодателя и выполняет порученное ему производственное задание. В отдельных случаях сотрудники вызываются до начала смены или рабочего дня.

Согласно 60-й статье ТК работодателям запрещено требовать от сотрудника выполнения обязанностей, не оговорённых в трудовом договоре!

Также недопустимо поручать труд, отличающийся по своему характеру от основной профессии или квалификации (например, бухгалтер не может убирать цеха).

Следует учитывать, что перечень работников, привлекаемых к сверхурочным работам, может быть предусмотрен отраслевыми или ведомственными, а также региональными нормативными актами.

В основном это:

• технический, управленческий и административный персонал;
• лица, трудящиеся по своему усмотрению (сами распределяющие рабочее время);
  лица, занятые по раздробленному рабочему графику.

Работодатель должен понимать, что любая сверхурочная работа поручается сотруднику только с его письменного согласия. В принудительном порядке работника можно вызвать только в экстренных ситуациях, например, для ликвидации последствий техногенной аварии.

Согласно 119-й статье ТК такой труд компенсируется работодателем: сотрудник может получить доплату по двойному тарифу либо оформить дополнительный отпускной период с оплатой.

Гибкий график работы

Устанавливается только для определённых категорий работников (например, беременных или имеющих детей сотрудниц, лиц, присматривающих за инвалидами, и так далее).

Такой график устанавливается через подписание дополнительного соглашения, которое может носить как срочный, так и бессрочный характер.

На основании соглашения руководством издаётся приказ, позволяющий изменить стандартный график для конкретного работника.

Работа по гибкому графику неприемлема на предприятиях, работающих непрерывно. Также она не устанавливается в условиях трёхсменной трудовой деятельности. Если установлено две смены, но на стыках этих смен отсутствуют свободные места, установить такой график также не представляется возможным.

Рабочий график может быть:

• полностью гибким, когда работник сам выбирает время прихода на рабочее место и ухода домой (в пределах одной смены или дня!);
• фиксированным, когда дополнительным соглашением установлены часы выхода и ухода с работы.

Чаще такие графики устанавливаются при односменной работе пять или шесть дней в неделю. При этом не меняются условия оплаты труда, начисления стажа и предоставления льгот, так как такой график обусловлен особыми бытовыми или социальными условиями (предоставляется студентам, беременным женщинам, молодым матерям).

Сменный график

Посменная работа или сменный график также достаточно распространённая трудовая практика, позволяющая обеспечить беспрерывную деятельность юридического лица. При этом каждый из работников за учётный период, например, за месяц или неделю, успевает поработать в разных сменах. Не допускается работа в течение двух смен подряд! (103-я статья ТК)

При установлении такого режима работодатель ориентируется на мнение профсоюзной организации — необходимо получить её согласие. А согласно 110-й статье ТК работники, занятые посменной трудовой деятельностью, должны еженедельно отдыхать не менее 42 часов.

За работу в ночных сменах устанавливается доплата к основному окладу (её размеры фиксируются в коллективном и трудовом договоре).

Вахтовый график

Работа вахтовым методом также относится к сменному виду трудовой деятельности. Сотрудник обязан трудиться вне места своего постоянного проживания, и при этом не может вернуться домой на ночь или в выходные дни.

Такой рабочий график полностью оправдан при осуществлении работ в тяжёлых природных условиях, или при сокращении их сроков (например, при строительстве важных производственных объектов, ремонтных работах особой важности).

Рабочие обеспечиваются жильём в специальных посёлках на период выполнения работ. Также им устанавливается доплата за такой труд.

По общепринятым нормам одна смена не может превышать по длительности 12 часов, а средняя продолжительность одной вахты составляет месяц. В исключительных случаях такие выездные работы могут продлеваться на срок до трёх месяцев (299-я статья ТК). Сверхурочные работы компенсируются предоставлением дополнительного отдыха с оплатой.

Как отвечать на вопросы на собеседовании при устройстве на работу вы узнаете в нашем материале.
Вся нужная вам информация по расчету больничного листа находится на нашем ресурсе. Целевая статья, написанная нашими профессионалами, содержит всю информацию на эту тему.
Как решить вопрос с оплатой больничного уже после вашего увольнения — читайте .

Раздробленный рабочий график

Раздробленный рабочий день устанавливается в зависимости от характера производственной деятельности.

Если в течение дня или смены наблюдается снижение интенсивности работ, они могут быть разделены на части (раздроблены).

Чаще всего такой график устанавливается в сфере обслуживания населения, в организациях связи, на транспортных предприятиях, осуществляющих пассажирские перевозки, в торговой сфере. При этом работодатель не должен превышать ежедневной нормы, установленной для рабочего времени.

Данный тип графика фиксируется в локальных документах с согласия профсоюзной организации.

В трудовом законодательстве нет указаний количества частей, на которые можно раздели день или смену. Обычно применяется деление на две части с двухчасовым перерывом между ними. Часы перерыва не оплачиваются, но согласно 144-й статье ТК за такие работы сотрудникам устанавливается доплата.

Дорогие читатели, информация в статье могла устареть. Если вы хотите узнать, как решить именно Вашу проблему, звоните по телефонам:

• Москва: +7 (499) 110-86-72.
• Санкт-Петербург: +7 (812) 245-61-57.

Или задайте вопрос юристу на сайте. Это быстро и бесплатно!

Рейтинг автора Автор статьи Андрей Чернов Юрист Написано статей 3129

Режим роботи і облік робочого часу

Режим робочого часу — це розподілення часу роботи в межах доби чи іншого календарного періоду. До елементів режиму роботи відносяться час початку і закінчення ро­бочого дня чи робочої зміни, початок і закінчення пе­рерв у роботі, послідовність чергування змін.

Режим роботи конкретного підприємства, установи, організації визначається правилами внутрішнього трудо­вого розпорядку, розробленими на підставі типових пра­вил власником або уповноваженим ним органом спільно з профспілковим комітетом і затвердженими трудовим колективом.

Лише для однозмінних підприємств, установ, організацій з метою кращої організації роботи пасажирського транспорту, дитячих дошкільних установ початок робо­чого дня встановлюється місцевою радою народних де­путатів, па території якої ці підприємства, установи, організації знаходяться. Інші елементи режиму робочого часу розробляються ними самостійно.

При застосуванні багатозмінного (дві і більше змін) режиму роботи працівники рівноправно чергуються в ро­боті відповідно до графіків змінності. Графіки змінності повинні бути розроблені відповідно до вимог законодав­ства щодо чергування працівників у змінах, тривалості змін, часу відпочинку між змінами і протягом зміни і затверджуються власником підприємства або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим комітетом.

Навіть при однозмінній роботі початок і закінчення ро­боти може бути встановленим для різних працівників у різний час, то може бути обумовлено інтересами вироб­ництва і потребами ефективності його організації. Такий порядок може стосуватись не тільки окремих працівників, а також окремих структурних підрозділів.

На деяких виробництвах, характер роботи яких обу­мовлений нерівномірним розподілом об’ємів роботи, особливими умовами, відповідно до законодавства зас­тосовується режим роботи з розподілом робочого часу на частини. Відповідно до ст. 60 КЗпП загальна тривалість роботи з таким режимом не повинна перевищувати вста­новленої тривалості робочого дня. Прикладом організації робіт з роздробленим робочим часом може слугувати ре­жим роботи водіїв пасажирського транспорту, які виво­дяться на лінію як додаткові в часи пік, режим роботи акторів, артистів та інших працівників театрально-видо­вищних закладів, робочий час яких розподіляється для репетицій і виступів, працівників сільського господар­ства, зайнятих в тваринництві, і т.ін.

Нововведенням останніх років стало запровадження так званих «гнучких» графіків роботи. Такий режим ро­боти передбачає самостійне регулювання працівником його робочого часу з відхиленням від встановленого на підприємстві (в організації, установі) режиму роботи в межах двох годин щодо початку і закінчення роботи. При цьому ним повинні обов’язково дотримуватись дві умо­ви: повне відпрацювання встановленої законодавством для цієї категорії працівників сумарної тривалості ро­бочого часу протягом облікового періоду і обов’язкове перебування такого працівника па робочому місці про­тягом фіксованого власником або уповноваженим ним органом часу. Рекомендації щодо застосування режиму гнучкого робочого часу на підприємствах, в установах, організаціях народного господарства затверджені постановою Держкомстату СРСР і ВЦРПС від ЗО травня 1985 року.

Для підрахування робочого часу відповідно до законо­давства застосовуються поденний і підсумований облік. Застосування поденного обліку робочого часу можливе при однаковій тривалості робочого дня протягом певно­го календарного періоду — тижня, місяця, року. Поря­док ведення такого обліку визначається власником або уповноваженим ним органом самостійно і може здійсню­ватись як в кожному структурному підрозділі, так і по підприємству в цілому.

На безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, відділеннях і на деяких роботах, де за умовами вироб­ництва не може бути дотримана щоденна однакова три­валість робочого часу, встановлена для даної категорії працівників, застосовується підсумований облік робочо­го часу за певні періоди: місяць, квартал, рік.

Спеціальними правилами регулюється застосування підсумованого обліку робочого часу при вахтовому ме­тоді організації робіт (порядок ведення і застосування такого методу робіт передбачений Типовим положен­ням про вахтовий метод організації робіт, затвердже­ним постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 3 грудня 1981 р.), при обліку робочого часу працівників метрополітену, залізничного, водного транспорту, сільського господарства та ін. — відповід­ними спеціальними положеннями про робочий час і час відпочинку.

Читайте також:

1. II. Вимоги безпеки перед початком роботи
2. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
3. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
4. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
5. Internet. — це мережа з комутацією пакетів, і її можна порівняти з організацією роботи звичайної пошти.
6. IV. Вимоги безпеки під час роботи на навчально-дослідній ділянці
7. IX. Відомості про військовий облік
8. IX. Відомості про військовий облік
9. Q6 розраховують тільки при нестаціонарному режимі
10. VII. Прибирання робочих місць учнями (по завершенню роботи) і приміщення майстерні черговими.
11. Автоматизовані форми та системи обліку.
12. Адміністративний устрій та окупаційний режим в Україні під час війни 1941-1945 рр

Переглядів: 255

	|	наступна сторінка ==>
Надурочні роботи і ненормований робочий день	|	Поняття і види часу відпочинку

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Режим роботи. Ненормований робочий день

Режим робочого часу — це розподілення часу роботи в межах доби чи іншого календарного періоду. Режим робочого часу передбачає 5- або 6-денний робочий тиждень, початок і кінець робочого дня, час і тривалість обідньої перерви, число змін протягом облікового періоду.

Режим роботи конкретного підприємства, установи, організації визначається методом локального регулювання. На законодавчому рівні встановлюються лише окремі елементи режиму робочого часу. Так, Указом Президента України від 26 квітня 1995 р. № 334/95 (редакція від 27 січня 1999 р.) «Про введення на території України регіональних графіків початку робочого дня» передбачено введення рішеннями виконкомів обласних рад регіональних (місцевих) графіків початку робочого дня для однозмінних підприємств усіх форм власності.

Законодавство передбачає низку випадків, коли режим роботи підприємств регулюється місцевими органами влади. Так, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення за погодженням із власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності (підп. 4 п. «в» ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР), встановлення зручного для населення режиму роботи підприємств комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад (підп. 9 п. «а» ст. 30 цього Закону).

Сторони трудового договору за взаємною згодою можуть встановлювати індивідуальний режим роботи за умови, що такий режим не погіршує становище працівника порівняно із законодавством та колективним договором.

Основним режимом робочого часу є п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При п’ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку (ст. 142 КЗпП) або графіками змінності, які затверджує роботодавець за погодженням із профспілковим комітетом підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня (статті 50 та 51 КЗпП). Слід зауважити, що КЗпП України не визначає тривалості щоденної роботи при п’ятиденному робочому тижні, а тільки встановлює умову щодо додержання тижневої тривалості робочого часу.

На тих підприємствах, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п’ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати семи годин при тижневій нормі 40 годин, шести годин при тижневій нормі 36 годин і чотири години при тижневій нормі 24 години.

Вирішення питання про встановлення п’ятиденного або шестиденного робочого тижня віднесено до компетенції роботодавця, який при цьому повинен ухвалювати рішення спільно з виборним органом первинної профспілкової організації з урахуванням думки трудового колективу і за погодженням з місцевою (сільською, селищною, міською) радою.

Режим ненормованого робочого дня встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. Міра праці таких працівників визначається не тільки тривалістю робочого часу, а й колом обов’язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням). У разі необхідності ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу. У законодавстві не встановлена тривалість переробок, що допускаються для виконання трудових обов’язків, не обмежена і кількість випадків таких переробок понад нормальний робочий день. Усе залежить від характеру й обсягу виконуваної роботи. Разом з тим, як зазначено в Рекомендаціях щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 жовтня 1997 р. № 7 (із змінами), такі переробки не можуть мати систематичного характеру. Обов’язки працівників з ненормованим робочим днем повинні бути зафіксовані в трудовому договорі, посадових інструкціях, правилах внутрішнього трудового розпорядку таким чином, щоб була передбачена можливість виконувати ці обов’язки, як правило, у межах нормального робочого часу. Якщо працівнику з ненормованим робочим Днем, який має відповідну кваліфікацію, досвід, знання, доводиться систематично переробляти понад нормальний робочий день, то потрібно або порушувати питання про введення додаткових одиниць штатного розкладу» або переглянути, скоротити коло трудових обов’язків і впорядкувати режим роботи.

Ненормований робочий день на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності може застосовуватися для керівників, фахівців і робітників, а саме: для осіб, праця яких не піддається точному обліку в часі; для осіб, робочий час яких за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості (сільське господарство); для осіб, які розподіляють час для роботи на свій розсуд. Цей режим робочого часу не застосовується для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем, оскільки відповідно до ст. 56 КЗпП України робота з неповним робочим днем має передбачати його чітко визначену тривалість.

Чинне законодавство не містить умови щодо затвердження в централізованому порядку переліків робіт, професій і посад працівників з ненормованим робочим днем. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади можуть затверджувати орієнтовні переліки за погодженням з відповідними галузевими профспілками. Наприклад, наказом Держкомархіву України від 20 лютого 2006 р. № 17 за погодженням з головою ЦК профспілки працівників державних установ України затверджено орієнтовний перелік посад працівників з ненормованим робочим днем у державних архівних установах України.

Слід зазначити, що конкретний перелік професій і посад, для яких може застосовуватися ненормований робочий день, визначається колективним договором і може розширюватися або звужуватися порівняно з орієнтовним.

Як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад встановлену тривалість робочого часу надається додаткова відпустка до семи календарних днів. Колективним договором встановлюється конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки з кожного виду робіт, професій та посад. Додаткова відпустка надається пропорційно часу, відпрацьованому на роботі, посаді, що дають право на цю відпустку.

Працівник з ненормованим робочим днем не має права відмовитися від цієї роботи. Відмова без поважних причин працювати після закінчення нормального робочого дня для виконання своїх трудових обов’язків є порушенням трудової дисципліни, що може спричинити застосування дисциплінарного стягнення.

Відповідно до п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», для працівника з ненормованим робочим днем час перебування на роботі понад установлену загальну тривалість є робочим.

На деяких виробництвах, характер роботи яких обумовлений нерівномірним розподілом обсягів роботи, особливими умовами, відповідно до законодавства застосовується режим роботи з розподілом робочого часу на частини (роздроблений робочий день). Поділ робочого дня на частини передбачено ст. 60 КЗпП України, однак ця стаття має відсильний характер. Вона тільки передбачає адресовану правотворчому органу вказівку на те, що поділ робочого дня на частини допускається тільки на роботах з особливими умовами праці. Загальна тривалість роботи з таким режимом не повинна перевищувати встановленої тривалості робочого дня. Поділ робочого дня на частини означає можливість встановлення перерви в роботі більше двох годин. Прикладом організації робіт з роздробленим робочим часом може слугувати режим роботи акторів та інших працівників театрально-видовищних закладів, робочий час яких розподіляється для репетицій і виступів, працівників сільського господарства, зайнятих у тваринництві (доїння корів), водіїв тролейбусів і трамваїв, що працюють на регулярних міських пасажирських лініях, а також водіїв автобусів на всіх лініях. Так, Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 7 червня 2010 р. № 340, передбачає введення для водіїв робочого дня з розподілом зміни на дві частини за умови, що тривалість цих частин не перевищує чотири години з урахуванням часу, необхідного для повернення на місце стоянки. При цьому тривалість перерви між частинами зміни повинна бути не менше двох годин без урахування часу для відпочинку і харчування (п. 2.9).

Гнучкий графік роботи — форма організації робочого часу, при якій для окремих працівників або колективів підрозділів допускається саморегулювання початку, закінчення і загальної тривалості робочого дня. При цьому потрібне повне відпрацювання сумарної кількості робочих годин протягом облікового періоду (робочого дня, робочого тижня, робочого місяця). Гнучкий графік роботи встановлюється за погодженням між власником і працівником як при прийомі на роботу, так і в процесі роботи’. В умовах гнучкого режиму тривалість робочого часу (зміни) не може перевищувати 12 годин на добу.

Запровадження такого режиму може бути ініційоване також за колективною заявою працівників підприємства або його структурного підрозділу, виборним органом первинної профспілкової організації. У цьому разі роботодавець розглядає можливість уведення гнучкого режиму й ухвалює відповідне рішення.

Режим гнучкого графіка робочого часу може бути застосовано на підприємствах у різних варіантах щодо початку та закінчення робочого дня, його тривалості, перерви на харчування та відпочинок (вільний від роботи час) залежно від виробничих (нерівномірне завантаження працівників роботою, коли основний обсяг робіт припадає на початок чи кінець робочого дня) та інших умов (робота місцевого транспорту, дитячих дошкільних закладів, шкіл, значна віддаленість місця проживання від місця роботи тощо).

Елементами гнучкого графіка є: змінний (гнучкий) робочий час — початок і закінчення робочого дня; фіксований час — час обов’язкової присутності на роботі; перерви для відпочинку і харчування; тривалість облікового періоду. Такий режим роботи передбачає самостійне регулювання працівником його робочого часу з відхиленням від встановленого на підприємстві (в організації, установі) режиму роботи в межах двох годин щодо початку і закінчення роботи. При цьому він повинен обов’язково дотримуватися двох умов: повне відпрацювання встановленої законодавством для цієї категорії працівників сумарної тривалості робочого часу протягом облікового періоду й обов’язкове перебування такого працівника на робочому місці протягом фіксованого власником або уповноваженим ним органом часу.

Робота в умовах гнучкого режиму може бути організована за двома основними варіантами:

• — при поденному обліку робочого часу працівник зобов’язаний додержуватися встановленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості робочого дня незалежно від його початку, закінчення та тривалості перерви на обід;
• — при підсумованому обліку робочого часу працівник повинен відпрацювати встановлену відповідно до законодавства кількість робочих годин в обліковому періоді, який прийнято для підсумованого обліку робочого часу (тиждень, місяць, квартал, рік тощо). У цьому разі протягом встановленого облікового періоду працівник повинен відпрацювати недопрацьовані впродовж тижня (місяця) години роботи в інший час, а у разі, коли працівником за тиждень (місяць) відпрацьовано понад нормальну тривалість робочого часу, йому має бути надано відповідний час відпочинку.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо встановлення гнучкого режиму робочого часу, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 4 жовтня 2006 р. № 359, не рекомендується застосовувати гнучкий режим робочого часу на безперервно діючих виробництвах, при багатозмінній організації роботи у разі відсутності вільних робочих місць до початку чи після закінчення зміни, а також в інших випадках, обумовлених специфікою виробництва, коли виконання обов’язків працівником потребує його присутності у чітко визначені правилами внутрішнього трудового розпорядку, що діють на підприємстві, години роботи (торгівля, побутове обслуговування населення, вантажно-розвантажувальні роботи, робота транспорту та ін.), а також тоді, коли застосування такого режиму несумісне з вимогами щодо безпечних умов праці працівників.

При режимі змінної роботи працівники чергуються в змінах рівномірно. Найбільш поширеною є робота в дві зміни, на деяких підприємствах робота провадиться в три і більше зміни. Перехід з однієї зміни в іншу, як правило, повинен проводитися через кожний робочий тиждень у години, встановлені графіками змінності (ст. 58 КЗпП). Тривалість перерв у роботі між змінами, відповідно до ст. 59 КЗпП, має бути не менше подвійної тривалості роботи в попередній зміні (включаючи час перерви на обід). Неприпустимим є призначення працівника на роботу протягом двох змін підряд. Установлені роботодавцем за погодженням з профспілковим комітетом графіки змінності є обов’язковими для сторін трудового договору.

Вахтовий метод — це особлива форма організації робіт, що ґрунтується на використанні трудових ресурсів поза місцем їх постійного проживання за умов, коли щоденне доставлення працівників до місця роботи і назад до місця постійного проживання неможлива. Вахтовий метод організовується за допомогою підсумованого обліку робочого часу, а міжвахтовий відпочинок надається працівникам у місцях їх постійного проживання. На роботу вахтовим методом можуть переводитись як підприємства в цілому, так І їх окремі підрозділи або створюватися комплексні бригади для виконання визначеного обсягу робіт. До робіт, що виконуються вахтовим методом, забороняється залучати осіб віком до 18 років, вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, а також осіб, які мають медичні протипоказання для такої роботи. Обліковий період охоплює весь робочий час, час у дорозі та час відпочинку, який припадає на цей календарний відрізок часу. Робочий час і час відпочинку регламентуються графіком змінності, затверджуються власником за погодженням з профспілковим комітетом і доводяться до відома працівників не пізніше ніж за місяць до введення їх у дію. Тривалість вахти не може перевищувати одного місяця, а в окремих випадках з дозволу міністерства та відповідної профспілки — двох місяців. Тривалість робочого дня не повинна перевищувати 10 годин. Власник зобов’язаний забезпечити працівників соціально-побутовими умовами: проживанням, транспортом, спецодягом, щоденним гарячим харчуванням, медичним обслуговуванням.

Основні положення про вахтовий метод організації робіт затверджені постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань, Секретаріату ВЦРПС, Міністерства охорони здоров’я СРСР від 31 грудня 1987 р. № 794/33-82 (у редакції від 17 січня 1990 р.), затвердженою постановою Держкомпраці СРСР, Секретаріату ВЦРПС, Мінздраву СРСР № 27/2-71 (далі — Положення). На базі цих положень розроблені, зокрема, Тимчасове положення про вахтовий метод організації робіт на підприємствах Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, затверджене наказом Міністерства від 20 травня 1999 р. № 147, та постанова Кабінету Міністрів України від ЗІ березня 1999 р. № 490 «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер».

Облік робочого часу означає фіксацію відпрацьованого часу і з’явлення на роботу у встановлений час. Відповідно до наказу Державного комітету статистики України від 5 грудня 2008 р. № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці», однією із форм первинної облікової документації підприємств, установ, організацій є Табель обліку використання робочого часу (п. 1.5 Наказу).

Крім табельного обліку, контроль за своєчасним з’явленням працівників на роботу та її закінченням організується за допомогою контрольних годин із застосуванням табелів, жетонів марок, пропускний — за допомогою здавання працівниками і видавання їм пропусків, за допомогою контрольно-пропускних пристроїв, рапортно-відомчої системи з використанням рапортів або табельних відомостей, одержуваних від начальників цехів, відділів, ділянок, виконробів, майстрів, бригадирів.

Облік часу може бути поденним і підсумованим. При поденному обліку робочий час підраховується щодня. Така система обліку встановлюється при точно фіксованому робочому часі, який має однакову щоденну тривалість.

Згідно зі ст. 61 КЗпП України на безупинно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, ділянках, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути дотримана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за узгодженням із профспілковим комітетом підприємства, установи, організації введення підсумованого обліку робочого часу для того, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (статті 50 та 51 КЗпП України).

Як обліковий період може братися до уваги місяць, квартал, рік тощо. Для працівників поїзних бригад пасажирських потягів залізничного транспорту робочий час ураховується потурно.

Обліковий період визначається в колективному договорі підприємства й охоплює робочий час, години роботи у вихідні та святкові дні, години відпочинку. Щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, встановлена графіком, може коливатися протягом облікового періоду, але загальна сума годин роботи за обліковий період має дорівнювати нормі робочого часу в обліковому періоді.

За підсумованим обліком робочого часу норма робочого часу за обліковий період визначається за календарем і має бути реалізована шляхом виходу на роботу за графіком змінності. Відповідно до Методичних рекомендацій щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджених наказом Мінпраці від 19 квітня 2006 р. № 138, підсумований облік робочого часу кожного працівника здійснюється за табелем виходів на роботу та затвердженим графіком роботи (змінності) за обліковий період.

При підсумованому обліку норма робочого часу за обліковий період визначається шляхом множення тривалості робочого дня, що встановлена законодавством для шестиденного робочого тижня (сім годин), на кількість робочих днів, що припадають на обліковий період, з урахуванням її скорочення напередодні святкових, неробочих та вихідних днів.

Час, відпрацьований понад норму тривалості робочого часу за обліковий період, вважається надурочним і оплачується згідно зі ст. 106 КЗпП України. Загальна кількість надурочних годин за обліковий період визначається як різниця між фактично відпрацьованим часом І нормою робочого часу за цей період.

Виды графиков работы и их особенности

К основным видам графиков относятся:

• стандартный или односменный;
• сменный или скользящий;
• гибкий или разъездной;
• ненормированный;
• вахтовый;
• раздробленный.

Выбор того или иного варианта зависит от направления работы предприятия, например, если речь идет об оборудовании, которое не должно останавливаться.

В ряде случаев графики составляются исходя из индивидуального удобства для работников. Например, если кто-то живет в другом городе, то ему удобнее две недели быть на предприятии, а две – дома.

Сменный график работы

Посменный график устанавливается на предприятиях, где продолжительность деятельности организации существенно превышает одну допустимую смену.

Например, если кафе работает круглые сутки, то человек физически не способен работать все двадцать четыре часа.

В таких компаниях представлен сменный режим по восемь часов, и в течение одних суток работает на одном и том же месте три сотрудника.

Бывает график работы 2 через 2 — это когда человек работает двое суток подряд по несколько часов, а затем отдыхает следующие двое суток. Аналогично происходит с графиками 5 через 2, 4 через 2, сутки через трое и другими.

Согласно сто десятой статье ТК РФ, еженедельный отдых людей не может быть меньше сорока двух часов. В связи с этим люди работают по несколько смен, но из всех часов за неделю они обязаны отдыхать установленный период.

Самая сложная форма – день/ночь + 48 часов отдыха. Человек успевает только работать и спать, больше времени ни на что не хватает.

Обычный график в форме восьми часов проведения на работе наиболее распространен.

Его подразделяют на несколько видов учета:

• по дням;
• по неделям.

Что касается стандартных видов распределения производственного времени, то в большинстве случаев предоставляется следующий выбор:

1. Пятидневка и два выходных, как правило, суббота и воскресенье, либо иные варианты 5 через 2.
2. Шестидневка с одним выходным, чаще всего плавающим, то есть 6 через 1.

Представленные режимы зафиксированы в сотой статье Трудового Кодекса.

Еще одним доступным вариантом является суммированный учет времени. Он применяется, когда подневный или понедельный календарь не подходят, например, при проведении строительных работ или в процессе деятельности дальнобойщиков.

Стоит отметить: на практике продолжительность рабочего дня находится в пределах от восьми до двенадцати часов. Хотя на законодательном уровне это не регулируется.

Гибкий график

Гибкий график – сравнительно новая система трудоустройства, которая в первую очередь была направлена в помощь в нахождении рабочего места женщинам с маленькими детьми.

Ключевая особенность – это четко определенное количество часов в шаблоне, которые должны отработать сотрудники за конкретный период, но без указания времени начала и окончания рабочей смены.

Такая форма работы закрепляется дополнительным приказом, прикладываемым к трудовому договору. Особенности, период и количество часов зависят от персональной договоренности между работодателем и сотрудником.

Ненормированный режим работы допускается на ряде предприятий, и такая возможность прописывается в трудовом договоре, например, в магазине.

При такой системе персонал работает в обычном режиме, но по указанию руководителя может быть привлечен к деятельности сверх положенного распорядка.

Дополнительное время может быть как после смены, так и до нее. По закону привлечение может происходить только на те обязанности, которые оговорены в трудовом соглашении.

Например, заставить менеджера заниматься уборкой на предприятии, если этот пункт не указан в договоре, недопустимо.

Вахтовый рабочий график

Вахтовый режим устанавливается в компаниях и на предприятиях, где невозможно ежедневное возвращение сотрудников домой.

Наиболее распространен данный метод при проведении строительных работ, в частности в необжитых областях и отдаленных регионах.

Проживание сотрудников организовывается либо непосредственно на рабочем месте, либо в специальных поселках, зданиях. Как правило, вахтовый рабочий график делается по одной или нескольким неделям, бывает и на месяц.

Более месяца люди заняты редко, а вот продолжительность смены не более чем, по 12 часов.

Раздробленный график

Возможность установления раздробленного рабочего дня зафиксирована в сто пятой статье ТК ФР.

Предполагается разделение смены на несколько равных частей с перерывом, например, четыре часа утром, потом перерыв на два часа и еще четырехчасовая смена.

Такой график распространен в сфере услуг и среди организаций, занимающихся обслуживанием населения. В случаях, когда требуется большее количество сотрудников в часы пик: транспорт, связь, торговля и иные отрасли.

Трудовой кодекс РФ предполагает несколько вариантов рабочих смен. Большинство людей трудоустроено по стандартному варианту – восьмичасовой график с одним перерывом на обед.

Однако, наряду с ним, множество россиян занимаются своими должностными обязанностями по иным режимам. При устройстве на работу следует скачать таблицу онлайн графика в exel, чтобы удостовериться в его соответствии закону.